Bugatti, за сприяння своїх дизайнерів і Антуан Ноель Domboy Pichetto, провів роки війни, планування нових чотирьох-циліндровий гоночний автомобіль. У 1944 році, її виробничі плани були добре розвинені і останні Bugatti був мати 1500cc наддувом 16-клапанний Twin Cam. Більш докладно були звільнені після закінчення війни. Раси шасі повинно було бути ультра-низьким будівництва, будучи похідним від передвоєнних об'ємом 4,7 літра типу B 59/50 гоночний автомобіль, а його двигун був функціональних все-сплаву з Знімний гільзи циліндрів вологий, зі знімним днищем (спочатку для Bugatti) і п'ять підшипників колінчастого вала. Передача повинна бути чотирьох-ступінчаста синхронізована трансмісія збірки, а загальна вага автомобіля не повинен перевищувати 600 кг. Не більше двадцяти приклади повинні були бути побудовані в старому заводі Ла "Єдиноріг" в передмісті Парижа Levallois ціна 500000 французьких франків кожна. П'ять повинні були бути поставлені в квітні 1946 року з п'ятьма в кожному з наступних трьох місяців. Уже п'ятнадцять гонщиків французи представили свої депозити з 25000 франків, і англійським читачам Мотор було запропоновано близько п'яти запланованих. Безумовно, цей амбіційний графік боровся проти проблемних післявоєнного економічного становища, коли матеріали, необхідні для створення автомобіля були надзвичайно рідкісні, і багато замовлень були скасовані. Нарешті, партія з п'яти комплектів деталей для гонки модель випускалася, а враження художника спортивний седан планується аеродинамічних з'явилася в декількох журналах автомобіля і континентальної принаймні дві з шасі було продукції. Проте Етторе Бугатті помер у серпні 1947 року до одного прикладу з цих двох типів були повністю зібрані. 1947 Паризькому автосалоні відбулася в Гран-Пале на початку жовтня і розміщено на стенді Bugatti яскравий приклад їхнього двигуна і шасі спортивного типу з 73 стандартних одномісних-камера Тип 73 і Twin Cam автоспорту типу 73C. Однак, без імпульс Етторе весь проект повільно землі в глухий кут, незавершеного автомобілі були демонтовані, всі частини були збережені в Molsheim і депозити були повернуті. Всі ці частини і багато інших залишилися на зберіганні в Molsheim протягом декількох років, поки гра, як 73C частині була придбана в кінці 1960 року бельгійський дистриб'ютор Жан Бугатті Dobbeleer Брюсселі. Там він зібрав і оснащені тіла monoposto з оболонкою на основі типових радіатора Bugatti пари в 1945 році Тип 73C тіло конструкції Pichetto. Після продажу автомобіля закінчив у французькому Де Dobbeleer повернувся в Molsheim в 1961 році і набув елементи іншого типу 73C, шасі № 73002, він почав збирати, після чого він продав його тіло Саш, знімні США через свого агента США Гена Чезаре. Цей автомобіль був куплений в 1969 році Ерік Річардсон, американський лідер Bugatti влади свого часу перш ніж перейти в 1973 році Том Уіткрофт, який перебував у процесі купівлі та встановлення як що повинно було стати його знаменитий Донінгтон колекція гоночних автомобілів Гран-прі. Автомобіль був повністю відновлений у семінарах у Донінгтон незмінно надзвичайно високі механічні та косметичні досягнутих Уіткрофт, який завжди наполягав, що його автомобілі і двигуни повинні виконувати, а також їх зовнішній вигляд. Автомобіль був обладнаний другий примірник 1945 конструкцій 73C Pichetto тіло, останній з капюшоні гратами радіатора типовий до кінця війни і післявоєнний . У 1994 році Уіткрофт продав свій Bugatti Type 73C Альберто Ленц Мексиці. Ленц, у свою чергу, продав машину, щоб її справжнім власником у 2002 році. В останні роки він ретельно зроблено багато удосконалень, включаючи установку автомобіля з фортепіано дроти Колеса і маточини Кростуейт і Гардінер і крила на цикл, щоб зробити автомобіль дороги законно. Хоча Bugatti Type 73C було насправді не більше, ніж прототип завод, де слаборозвинених столиці було продиктовано ніколи не показувати свого істинного потенціалу, або навіть коли-небудь можливостей для конкуренції в автоперегонах періоду, вона має претензії до слави, що він буде тримати назавжди. Це був останній гоночний автомобіль розроблений, можливо, найбільший і, безумовно, найуспішніший дизайнер автомобілів